Авторитет писання

Коли справа доходить до особистого вивчення Біблії, ми повинні бути обережними та не очікувати, що Слово Боже слугуватиме нашим цілям і перспективам, які не завжди збігаються з Божою волею. Наприклад, нам не варто використовувати метод: «Заплющити очі і вказати на текст», бо це не той спосіб, яким Бог хоче спілкуватися з нами через Своє Слово. Господь не маріонетка на мотузочці, яка чекає, щоб задовольнити наші потреби й волю. Його шляхи і думки незбагненно вищі за наші (див. Ісаї 55:9), тому ми ніколи не повинні намагатися контролювати Його слова, які Він промовляє до нас. Для нас також недопустимо вибирати лише ті частини Писання, які нам зручні. Натомість ми маємо сприймати Біблію як єдине ціле, а не читати легкі знайомі уривки, пропускаючи складні й суперечливі місця. Якщо ми справді хочемо чути голос Бога в нашому житті, то повинні сприймати Його Слово як єдине ціле. Нам необхідно використовувати правильні методи під час вивчення Біблії, віруючи, що Господь відкриє нам істину.

Крім того, Сам Ісус навчає: «Любитимеш Господа Бога свого всім своїм серцем, і всією своєю душею, і всією своєю думкою!» (Матв. 22:37). Тобто Бог не закликає нас ігнорувати свій розум, навпаки, Він хоче інформувати нас про безмежні можливості пізнання й розуміння, які відкриваються через Його Слово. Біблія містить багато історій про те, як Господь спілкувався з людьми, розмовляв з ними, наприклад, з Енохом, Авраамом, Мойсеєм, Йовом та іншими. Ісус Христос також постійно бесідував з різними людьми. Господь не оминає людський розум, натомість запрошує нас підпорядковувати його Божому Слову, коли ми йдемо шляхом спасінням.

Однак людський розум усе ще залишається обмеженим, схильним до помилок та обману. Людина може віддалитися від Бога та спробувати вирішити все самостійно, поставивши власне «Я» на рівні або навіть вище за Бога. Вона може підходити до Писання із зарозумілим, критичним духом, вважаючи, що все це вже чула раніше і в Біблії немає нічого нового. Якщо ми відчуваємо себе важливими, упевненими, самодостатніми; якщо переконані, що нічого не потребуємо, то нехтуємо нашими взаєминами з Богом та покладаємося на власні обмежені знання й хибні міркування.