Найбільша образа

Уявіть, що ви — учень Ісуса. Поруч із Ним ви подорожуєте, їсте, спите й навчаєтеся в Нього, коли Він перетворює незліченну кількість життів, зокрема і ваше. Народ юрмиться навколо Христа, і ви усвідомлюєте: як добре, що Він обрав вас одним із дванадцятьох найближчих до Нього людей. Тоді ви починаєте запитувати: хто ж є найбільшим з усіх учнів?

Можна було б подумати, що після постійного тривалого спілкування з Ісусом подібні суперечки назавжди припиняться. Проте сталося інакше.

Учні мали б задовольнятися своїм високим покликанням, однак у їхніх серцях зросла гордість, і кожен з них вважав себе кращим за інших. Це легко — дозволити таким думкам домінувати в нашому розумі. Але ми отримали попередження: «Ніщо так не ображає Бога і не загрожує людській душі, як гордість та самодостатність. З усіх гріхів — це найбільш безнадійний та невиліковний» (Е. Уайт. Наочні уроки Христа. С. 154).

Це дуже серйозне застереження для нас. Наша гордість ображає Бога більше за будь-що інше; цю рису характеру важко подолати, бо ми часто ставимося до неї легковажно. Через власну самодостатність ми не спроможні реально оцінити себе, адже гордість засліплює. Нам потрібно зупинитися, поставити собі діагноз і попросити Господа відкрити нам очі щодо нашого справжнього стану, бо гордість може бути чинником номер один, який утримує нас від близьких стосунків з Богом.

Якщо ви усвідомлюєте, що тільки Господь може видалити гордість та егоїзм з вашої душі, зупиніться й помоліться такою молитвою: «Господи, візьми моє серце, бо я сам не можу його віддати. Це Твоя власність. Очисти його, бо я сам не можу зберегти його чистим для Тебе. Спаси мене, незважаючи на мій характер, мої слабкості та нехристоподібні риси. Відтвори мене й обнови, піднеси мене до чистої, святої атмосфери, де щедрий потік Твоєї любові може омити мою душу» (Е. Уайт. Наочні уроки Христа. С. 159).